неділя, 12 квітня 2020 р.

Свою Україну любіть…


Свою Україну любіть…
Коли зима повертає на весну, приходять до нас березневі Шевченківські дні. І знову стукають у наші серця Тарасові слова: "Я так її, я так її люблю…". І знаходять вони відгук у мільйонах українських сердець, будять ясні думки й породжують міць рук кожного. А разом вони є силою народною, здатною перетворити Україну на сучасну, демократичну, справедливу і, зрештою, будемо сподіватись – процвітаючу державу.
Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України. Цього року у Золочівському  фаховому коледжі Львівського національного аграрного університету відзначали 206-річницю від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Було проведено літературно-музичну композицію на тему: «Свою Україну любіть…».
Зважаючи на доленосні і бурхливі події в Україні, бачимо, що Шевченко, живе посеред нас, додає сміливості і впевненості у боротьбі з нашими відвертими і прихованими ворогами. Нині в наш неспокійний, буремний вік і може як ніколи потрібна сила духу Шевченка. Його віще слово. Те слово, яке брали на озброєння січові стрільці. Те слово, з яким перемагали ворога вояки УПА. Слово Шевченка. Шевченко - нам нині, як ніколи потрібен і він з нами. Устами Сергія Нігояна – вірменина за національністю, щирого патріота, українця за покликом серця, пророче закликає нас: «Борітеся, поборите…». Знекровленими устами Небесної Сотні і уже не однієї Східної Сотні з болем, з гіркотою благає: «Кари катам! Кари…!» Сьогодні Шевченко з нами. У серцях кожного українця, від президента -  до воїна в окопі, там на передовій, стукає нині Тарас:
Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.