Свою Україну любіть…
Коли
зима повертає на весну, приходять до нас березневі Шевченківські дні. І знову
стукають у наші серця Тарасові слова: "Я так її, я так її люблю…". І
знаходять вони відгук у мільйонах українських сердець, будять ясні думки й породжують
міць рук кожного. А разом вони є силою народною, здатною перетворити Україну на
сучасну, демократичну, справедливу і, зрештою, будемо сподіватись – процвітаючу
державу.
Ми називаємо його
ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України. Цього року у Золочівському
фаховому коледжі Львівського
національного аграрного університету відзначали 206-річницю від Дня народження
Тараса Григоровича Шевченка. Було проведено літературно-музичну композицію на
тему: «Свою Україну любіть…».
Зважаючи на доленосні
і бурхливі події в Україні, бачимо, що Шевченко, живе посеред нас, додає
сміливості і впевненості у боротьбі з нашими відвертими і прихованими ворогами. Нині в наш неспокійний, буремний вік і може як
ніколи потрібна сила духу Шевченка. Його віще слово. Те слово, яке брали на
озброєння січові стрільці. Те слово, з яким перемагали ворога вояки УПА. Слово
Шевченка. Шевченко - нам нині, як ніколи потрібен і він з нами. Устами Сергія
Нігояна – вірменина за національністю, щирого патріота, українця за покликом
серця, пророче закликає нас: «Борітеся, поборите…». Знекровленими устами
Небесної Сотні і уже не однієї Східної Сотні з болем, з гіркотою благає: «Кари
катам! Кари…!» Сьогодні Шевченко з нами. У серцях кожного українця, від
президента - до воїна в окопі, там на
передовій, стукає нині Тарас:
Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.
